Хорватія на авто - Ровінь, Макарська, Дубровник, Плитвицькі озера

Фотозвіт нашої відпустки в гори Словаччини, серпантини Італії, та море Хорватії на 2 тижні.

Детально про кожну частину поїздки читайте за посиланнями в окремих статтях:

Хорватія, Італія, Словаччина – велика автоподорож в гори і на море – основна стаття

Ровінь, Хорватія

На 4–5 вересня у нас був заброньований готель у Ровіні.
Як сказав мій товариш зі Словенії – «Хорватія починається з Істрії – треба їхати в Ровінь (с)». Ну раз треба – значить треба

4 вересня відносно рано прокинулись, ще під враженнями від вчорашніх краєвидів, поснідали й ще раз почали зважувати варіанти:

Поїхати на Гарду, покататись навколо, піднятись на фунікулері, погуляти, поїхати далі в Хорватію
Поїхати у Верону, прогулятись, поїхати далі в Хорватію
Поїхати у Венецію, прогулятись, далі – в Хорватію

Жоден із цих варіантів не знайшов у нас підтримки – і ми обрали шопінг 😄, а потім дорогу в Ровінь.

Так-так 😄
Звичайно, всі три пункти були б прикольніші, але заїхати у Венецію на кілька годин – навряд чи ми щось би зрозуміли чи встигли побачити не галопом. Те ж саме – Гарда й Верона. Вирішили, що ці три міста ми подивимось окремо, коли приїдемо спеціально для цього.

Через декілька років ми відвідали озеро Гарда в Італії, отримали просто незабутні враження, а ще цікавий експіренс з ДТП на орендованому авто - наш фотозвіт про Гарду

Знайшов швиденько на карті найближчий гіпермаркет і вирушили туди.
Невеликий шопінг забрав не надто багато часу. Потім дуже довго шукали продуктовий супермаркет. Коли ми зайшли туди – зрозуміли, що там можна залишитись жити 🤣

Ціни в 2–3 рази нижчі, ніж у нас. Я не перебільшую!
Звичайно, затарились макаронами. Найдорожчі коштували 2,5 євро – взяли трохи на пробу. Найдешевші по 50 центів. У нас такі в «Каравані» в 3 рази дорожче.
Кава Lavazza Qualita ORO – пачка 3 євро. Який цінник у нас?
Ну і як можна було втриматись і не купити Asti Martini за 4 євро з копійками 🥂
Десяток пляшок красиво лягли у наш візочок 😄. І якась частина таки доїхала до України

Гастро-шопінг – справа нелегка, тож далі за графіком – піца:

Величезна піца обійшлась у 8 євро.

За 270 км італійським автобаном заплатили 18,50 євро – і заїхали в Словенію. Віньєтка – 15 євро.

Словенську віньєтку зараз можна купити на сайті - https://www.si-vignette.com - ціна 20 євро на тиждень для легкового авто

Проїхали трохи Словенією – і в’їхали у Хорватію. Дороги такі ж хороші, як і в Італії. Але й такі ж дорогі 😐

Нам – в Істрію! Півострів у Хорватії. Насправді він має багату історію – цікаво почитати про Істрію.
Раніше це була Італія. Тож, по суті, ми їдемо з Італії в Італію 😄

Коли шукали готелі – ціни на наші дати були космічними. Тож забронювали бюджетний тримісний номер за 66 євро зі сніданком, подалі від центру – Villa Milli. До пляжу чиргикати 800 метрів.

Вілла не сподобалась
Місцями брудно, некомфортно, сніданок жахливий, туалет з душовою – взагалі мікроскопічні. Зате був вигляд на море і балкончик. Загалом, ми там тільки ночували.

Зовні виглядає непогано, і зараз, судячи по фото на Букінгу, то ремонт пішов на користь 🙂

Бронювати апартаменти в Ровіні

Після поселення ми одразу ж вирушили на пляж. Скажу одразу, що я до того не дуже моніторив на який пляж Ровіня треба йти, то ж пішли просто до моря. Що за камінюччя, що за вхід в воду? Навіть не купались… Хоча запах ялинок це щось!

Те, що ми побачили, спочатку дуже не сподобалось, і одразу згадалась фраза, яку підтверджую:

“У Ровінь їдуть не на пляж. Туди їдуть гуляти. Ровінь – романтичне місце!”

Потім – скромна вечеря з великим чеком:

Спагетті, два салати, пиво, чай і кава – вийшло близько 50 євро… ну якось взагалі не скромно. І заклад був не ахті який. Остання крапля – вікна туалету виходять прямо в зал, де сидять відвідувачі 🤢 Брр… І це ресторан у самому центрі.

Далі помилувались заходом сонця і пішли спати. Поки що Ровінь нас не вразив. Їжа все підпортила.

Але вже завтра Ровінь нам сподобається 😎

5 вересня – ранок почався по італійськи, хорватськи і тд :). Зранку не випив – день пропав 😄

З огляду на те, що до центру йти було далеченько, а цілий день тусити в Ровіні ми не хотіли, поїхали машиною, припаркувались у центрі й пішли гуляти.

Машину припаркував дуже майстерно і ледь виліз сам 😄, місця дуже мало залишають

Набережна Ровіня

Як вам? Італія ж!

Туристичні кораблики

Ще один корабель, побільше, але цей вже відплив, і дуже гарно, бо людей в місті і так багато

Ринок

Погуляли вуличками Ровіня, клас! Компактний старий центр. Гарно й романтично. Просто гуляли.

Цікаве міні-кафе

Вулички Ровіня

Відомий письменник-фантаст Жуль Верн, підшукуючи гарні місця для прототипів міст, у яких жили його герої, обрав саме Ровінь. Можливо, саме тому його все частіше пропонують як варіант для весільної подорожі.

Загалом, місто Ровінь здобуло славу найромантичнішого у Хорватії.

Йшли як усі – вгору. Фотографувались самі й навколишні краєвиди.

Щоб побачити весь Ровінь з висоти, ми піднялись угору до Кафедрального собору Святої Євфимії.

Собор, завдяки своїй 57-метровій дзвіниці з 4,7-метровою статуєю св. Євфимії на ній, домінує над усім містом — споруду видно майже з будь-якої точки Ровіня.
Ця дзвіниця — найвища в Істрії, а за формою точно повторює дзвіницю собору Святого Марка у Венеції.

Підйом дерев’яними сходами з дитиною зайняв чимало часу.
Але коли піднялись – сподобалось усім! Дуже красиво, вражаюче!

Бачите, де корабель? Там ми припаркували машину.

Яка ж краса!

Спустились, ще погуляли – і натрапили на морозиво 😊

РОВІНЬ – супер! Це місто обов’язкове до відвідування!!!

Ще годинку погулявши Ровінєм, пообідали й поїхали у Врсар. Чомусь багато хто його рекомендував на рівні з Ровінєм.

Ну що ж – їдемо дивитись!

Врсар і Лімський фіорд

Перше, що кинулося у вічі у Врсарі – це порожнеча на вулицях: людей майже немає, але купа припаркованих яхт на воді та машин на парковках – на 90% з німецькими номерами.

Мабуть, у всіх був обід 😊 І ми вирішили прогулятись набережною в напрямку пляжу.
Після Ровіня Врсар особливо не вразив. Так виглядає містечко з набережної. Гарно, затишно, спокійно, безлюдно.

Хотіли покататись ось на такій амфібії, але чекати на рейс ще дві години не було бажання, тож рушили далі.

У містечку погуляли не більше години. До Ровіня не дотягує.
Треба було дивитись навпаки: спочатку Врсар, потім Ровінь.

Ну то добре, їдемо далі. Треба знайти нормальний пляж і нарешті нормально скупатись в Адріатичному морі.

Знайшов на карті кемпінг Camping Orsera, проклав маршрут і поїхали.
Кемпінг доволі пристойний, майже без вільних місць.

Вода дуже прозора!

Дитина не хотіла виходити, попри вже сині губи. Але дорослі вже хотіли їсти, тож евакуація відбулась десь через пів години 😄

На зворотному шляху за рекомендацією заїхали в ресторан біля Лімського фьорду – Restoran Fjord.

Назву «Лімський» затока отримала ще від римлян – Лімська ущелина була природним кордоном між двома провінціями Римської імперії: Далмацією та Італією.

Вода в затоці малосолона через численні джерела прісної води, розташовані на дні та в навколишніх горах. Це створює чудові умови для вирощування рослин і розведення морських тварин. У Лімському каналі функціонують ферми з вирощування устриць, мідій, морського карася і морського окуня. Скуштувати ці делікатеси можна просто тут, у ресторанах на березі затоки.

Як я зрозумів, стандартна ціна за тарілку морепродуктів і вино – 40 євро.
Все було дуже смачно. Спробували, що таке устриці. Не зрозумів, у чому кайф 😄
Треба буде ще раз спробувати. Пізніше така нагода трапиться

Захід сонця над фьордом – і додому.

Зранку не поспішаючи вирушаємо на пляжну частину відпустки 🙂

Макарська Рів’єра

Наступні 5 днів ми планували провести на морі – дитина дуже хотіла купатися 😄
Вибір був складним. Я багато читав, багато запитував, морочив усім голову.
Передусім мені був потрібен ЯКІСНИЙ пляж без каміння і скель. Я перечитав багато ресурсів та звітів про пляжний відпочинок у Хорватії.
Вибір для дитини був однозначним – Макарська!

Гляньте тільки як там гарно!

Дорога Ровінь – Макарська

Отже, житло біля найкращих пляжів Хорватії у нас заброньовано на 5 ночей – виїжджаємо!

З Ровіня до Макарської 550 км. Майже весь шлях автобанами.
Автобани платні, як я казав. Усього заплатили 35 євро. Недешево, але швидко й рівно.

Якщо платити не хочеться – є альтернатива: дорога уздовж узбережжя, повна серпантинів і з щільним трафіком.

Дороги вони будують чудово.

Загальна протяжність автомагістралей (A) у Хорватії – 1249 км.
Більшість побудована в період 1995–2008 років після здобуття незалежності.

Система оплати – відкрита й закрита:

Відкрита: платиш наперед за об’єкт (наприклад, тунель).
Закрита: при в’їзді береш чек, а при виїзді платиш залежно від кілометражу.

Можна платити готівкою, карткою, смарткартами або через систему ENC (Elektronička naplata cestarine).

Заправляємось. Рослини на заправці

Починаються гори

Таблички підказували, що скоро з’їзд. З’їжджаємо з автобану, платимо 25 євро за пройдений відрізок.

Далі платимо ще 20 кун за проїзд через новий тунель. Тунель Sveti Ilija з’єднує прибережну та континентальну частини регіону Спліт-Далмація. Довжина – 4 249 м. Відкрито 8 липня 2013 року. За 2 місяця до нашої відпустки 🙂

Після тунелю – відмінна дорога, розв’язка і дуже красиве море.

Макарська – апартаменти біля моря

Якщо з вибором курорту ми визначилися, то з житлом була трохи метушня.
Бюджет 50 євро. Хотілося ближче до моря, дві кімнати, щоб було просторо і красиво.
Передивився Booking – ледь вміщувалися у бюджет. Варіанти були, навіть дешевші, але або якісь “піндюрки”, або далеко від моря, або відгуки не дуже.

Знайти апартаменти в Макарська

І знову на допомогу приходить Opel-клуб і хорватські опелісти, hvala Вам 😄 (тобто «дякую» хорватською) за пораду і контакти помешкання!

Чесно кажучи, мені це не притаманно – щоб порадили, і я одразу скористався цією порадою. Але цього разу спрацювало – Горан, ти вмієш переконувати 😄

Після його поради подивитися Villa Nizic, я майже одразу був згоден бронювати.
Мені сподобалось усе: велика площа, дві кімнати, два санвузли, балкон з видом на море, з іншого боку – вид на гори. Сподобались фото, відгуки GORAN-а і, що важливо – розташування. Практично на пляжі! Я так близько до моря ще не жив ніколи! Треба брати! 😄

Зв’язався з власником вілли. Отримав відповідь, що номер на наші дати вільний, ціна – 75 євро. На мить “прокинулася жаба”. Я знову поліз на Booking та ще пару сайтів.
Поки я шукав альтернативи, жаба заснула – тоді швиденько і зробив передплату 🙂

Господарі чудові! Показали апартаменти, усе підійшло. Занесли речі – і одразу на пляж. Парковка своя, що важливо!

Кілька фото. Вибачайте за якість, фоткав на старий айфон.

А ось такий вид з вікна кімнати зранку

Супер варіант, усім рекомендую!

Бронюйте Villa Nizic в Макарська

Йдемо на пляж, хоч уже й 8 вечора 😊

Дуже гарно вечорами біля моря

Коли ми їхали до Макарської, то по дорозі ще раз обмірковували плани на ці 5 днів.
Спершу хотіли кілька днів провести на пляжі, а потім рвонути до Чорногорії – подивитись, що ж ми там таке пропустили. По дорозі планували обов’язково глянути Дубровник, ще кілька місць було, які хотіли зацінити.

Але коли почали рахувати витрати – на бензин і на все інше, то вирішили: досить кататись!
Паркуємось і машину чіпаємо лише тоді, коли їхатимемо додому. Море, море і тільки море!

Увесь наступний день ми провели на пляжі

Море неймовірне, пляжі – суперові!
Лежиш собі під соснами, класний аромат, море поряд, людей мінімум. Люблю море у вересні!

Як вам водичка прозора

Пляж Макарська у вересні:

Можна взяти човен напрокат:

Спочатку купались у таких капцях – налякали, що там морські їжаки
Хоча потім перевірили дно – зняв ті коралки, без них зручніше.

Можна покататися на водних лижах:

Кому кукурудзи? 😄

Людей на пляжі й справді було небагато:

З погодою нам дуже пощастило! Усі 4 дні – сонячно, тепло.
Дощ пішов лише в останній день, уже після того як ми накупались

Брали напрокат ось такий катамаран:

1 година – 60 кун (приблизно 90 грн).
Накатались, настрибались. Думали, що години буде забагато, але ні.
Я б ще плавав, але сім’я боялась хвиль від кораблів.
Ми це виправимо, наступного разу візьмемо на 2 години!

Що ще написати про пляж -9 навіть не знаю. Все було просто чудово!
Рекомендував би Макарську іншим? Так, однозначно! Особливо з дітьми.
Великі пляжі, хороша інфраструктура, центр з купою кафе.
Добрий базар з продуктами, м’ясом, рибою, сирами.

Живучи в такому місті, як Макарська, де повно рибних ресторанів, було б гріх не сходити на рибний ринок і не купити свіжих морепродуктів, щоб самому приготувати.

Прокинутись у відпустці о 6-й ранку – це, звісно, подвиг 😄
Але я зробив це. Взяв машину і поїхав на причал, де, за чутками, можна купити свіжак.

О 6:30 прибув, сів на лавку чекати. Дивлюсь – якісь люди ходять, час від часу підходять до одного чоловіка, той продає рибу…

Хмм… Один чоловік?
Підходжу, питаю: коли буде рибний ринок?

Відповідь: завтра, але сьогодні можеш купити у мене.

Ну добре. Купую в нього сібас, дорадо.
Питаю: «А хіба базар не кожного дня?»

Відповідь: базар починається дуже рано і щодня – просто я проспав.

Риба була дуже смачна. Ціни вже не згадаю, але наче дорожче, ніж у Греції.

Сніданок, обід і вечерю готували самі. Пару разів ходили до місцевих ресторанчиків. Ціни різні! Деякі страви відрізняються вдвічі… Десь салат із кальмарів 40 кун, а десь 75. Кава – 6, а десь 12.

Їли багато фруктів і кавунів. Величезні, але недешеві.

Весь другий день ми теж провалялись на пляжі. Почало трохи набридало….

Сніданок, пляж, кава, морозиво, пляж, пляж, обід, пляж, вечеря, пляж, їжа…

Наш діалог на пляжі:

Що, ще два дні такого?
Ти теж уже втомилася від пляжу? 😅
Треба щось подивитися, так?
Кудись поїдемо, так?
А скільки там було кілометрів до Дубровника?.. 🙂

– Хлопче, а як тобі ідея поїхати завтра на красиву екскурсію?
– Там навіть є море і пляжі, там гарно, цікаво, тобі точно сподобається!
– Там ми покупаємось. Можливо, покатаємось на кораблику!

Дитина нічого не встигла відповісти – ми вже сказали за нього: ТАК! 😄

Вранці їдемо в Дубровник!

Дубровник

Макарська – Дубровник – 150 км уздовж узбережжя або 180 км, половина з яких автобанами.

Я подумав, що непогано було б проїхатися вздовж берега, помилуватись красивим морем і краєвидами.

Прокинулись о 5 ранку, смачна кава в ресторанчику, по дорозі заїжджаємо на рибний ринок. І о, так! Сьогодні о 6 ранку продавців риби вже аж двоє 😄
Беремо кілограм креветок за 80 кун (приблизно 120 грн), у нас я бачив такі по ~230 грн. Веземо в холодильник і все ж таки виїжджаємо в Дубровник.

Щоб купити справді пристойну рибу, треба приходити десь о 4 ранку, як мені пізніше сказали в ресторані
О 4-й ранку на причал прибуває купа рибалок, багато закупників з ресторанів стають у чергу і скуповують собі рибу на день…

Дорога зайняла майже 3 години.
Суцільні серпантини, багато машин, обмежена швидкість і видимість. Але дорога дуже гарна, надзвичайно мальовнича.

Перша зупинка – оглядовий майданчик біля мосту Франьо Туджмана. Круїзний лайнер просто гігантський! Мрію покататись на такому

Сідаємо в машину, їдемо далі, дивлюсь на приборну панель…
Ой-ой-ой, бензин закінчується. Паніка. Як же я так провтикав. Шукаю заправку, а потім вже вирішуємо, що робити.
Довелось спуститись у центр. Поки машина заправлялась, я виставив новий маршрут – центр старого міста, паркінг.

Перед відвідинами Старого міста ми, за порадою багатьох, вирішили піднятись на фунікулері на оглядовий майданчик.
Ціни не знали. Але якесь сумнівне відчуття щодо фунікулера змусило мене увімкнути офлайн-карти і подивитись, куди ж ми поїдемо.

Знайшов вершину, наблизив – бачу значок «ПАРКІНГ».
Хмм… Якщо є паркінг – то туди ж можна під’їхати на авто?
Ха! Ну точно! Навіщо витрачатися на фунікулер, якщо є машина!

Після італійських серпантинів – раз плюнути. Через 10 хвилин ми вже були нагорі! 😎

📌 Координати де ми ставили авто

О так! Варто піднятись – краєвид просто неймовірний!

Паркінг внизу забитий вщент:

Rixos Premium Dubrovnik

Піднімаємось ще трохи вище, на оглядовий майданчик:

Піднятись і спуститись фунікулером нам би обійшлось у 288 кун, тобто трохи більше ніж 400 грн.
А ми під’їхали сюди на машині за 10 хвилин, і це було в рази простіше, ніж колись підйом на Ай-Петрі! По бензину витратив максимум літр.
Приємно зекономити 40 євро і отримати більше вражень!

На зворотному шляху побачили ще один оглядовий майданчик. Ось кадри звідти:

Старе місто:

Пляж – але погода взагалі не купальна 😕

Старе місто приближено:

Друга частина Дубровника:

Подивились з висоти – тепер їдемо вниз.
Хочеться зануритися в усе це і поблукати вуличками.
Спускаємось дуже швидко, їдемо на платний багаторівневий паркінг.

Хоча радили залишити авто на узбіччі безкоштовно, я все ж вирішив не ризикувати й поставити на платний.

До старого міста метрів 700.

Заходимо у Старе місто Дубровника

Побродили вузькими вуличками. Людей багато, і це ще не припливли круїзні лайнери

Через півгодини зрозуміли, що час йти на знамениту кам’яну стіну, яка огортає Старе місто – і звідти дивитись усю красу. Вхід 90 кун з дорослого (~130 грн).

Пройти всю стіну по колу займає десь півтори години. Йти можна тільки в одному напрямку – проти годинникової стрілки. Черг немає, і це дуже добре, що зробили таке правило.

Черепиця на дахах – де свіжа, де страшенно стара й потріскана:

Фортеця:

Оглядовий майданчик-кафешка:

Місто зі стіни:

Бухта:

Безліч дахів:

Підходимо до виходу:

Дубровник справив дуже сильне враження!
Я рекомендую його до відвідування – так само як і Ровінь.
Порівнювати міста не можу – вони різні, кожне по-своєму гарне.

Паркінг у Дубровнику за 3 години коштував 60 кун (~90 грн).
На виїзді потрапили у затор. Якийсь голландець затупив і не оплатив талон заздалегідь. Ну буває…

Стон та устричний ресторан

Поїхали далі – у Стон. Там є ресторан, який дуже розкручений серед туристів – Kapetanova kuća (Obala dr. Ante Starčevića 9, 20230, Mali Ston, Хорватія).
Сюди їдуть, щоб їсти устриці і подивитися, як їх вирощують.

Можна також замовити екскурсію на устричну ферму, але ціна якась захмарна: 504 євро за групу до 4 людей. Взагалі не розумію, за що? Хоча охочих – повно. Туристи…

Паркуємось біля ресторану KAPETANOVA KUCHA:

Поки вивчаємо меню, приносять комплімент від закладу:

Ціни тут вищі, ніж у Ровіні.

Я не надто розбираюся у всіх цих стравах, замовили салат з каракатиці.
Таке… на любителя

І, звісно, устриці в різних варіантах. Ми ж за ними сюди приїхали! Жертви реклами! 🤣

Звичайні устриці:

У клярі з рисом:

Ну прикольно, особливо з білим винцем.

Дитині – морозиво, бо устриці йому не сподобались 🙂

Смачно поїли і поїхали додому, в Макарску.

На кордоні з Боснією потрапили у затор. Назад вирішили ризикнути і поїхати іншою дорогою – через автобан, що закінчується біля Vrgorac.
Близько 30 км жорстких серпантинів до автобану мене реально виснажили.
Це було складніше, ніж їхати вздовж узбережжя.

Зараз вже немає необхідності їхати через Боснію. Хорвати подубували міст Pelješki most / Pelješac Bridge, яким ви просто об’їдете Боснію

Але тут були нереально гарні краєвиди!

Машинка відпочиває

А потім виїхали на автобан – роти відкрились! У цьому районі просто казкові гори!
Шкода, що сонце вже заходило буквально на очах.

Останній день в Макарській ми знову провели на пляжі, накупались на рік вперед

А коли ввечері прийшли додому – побачили сюрприз від господарів вілли: пляшка вина і хамон. Було дуже приємно!

Було трохи сумно прощатися з цим містечком…
Але попереду – одна з головних природних перлин Хорватії – Плитвицькі озера!
І там у нас заброньований кемпінг. Подивимось, що з цього вийде…

Плитвицькі озера

За три години доїхали до Плитвицьких озер, і почався дощ. Прогноз підтвердився. +12 замість +29 вчорашніх на узбережжі нас зовсім не засмутили. Ми ж не купатись сюди приїхали 🙂

Вхід до парку – 110 кун (~160 грн) з дорослого, діти до 7 років – безкоштовно. Приймають тільки куни або картку, євро – ні. До речі, у Дубровнику на стіну теж – жодних євро.

Актуальні ціни перевіряйте на офіційному сайті Плітвіцьких озер - https://np-plitvicka-jezera.hr

В інтернеті пишуть, що можна пройти до парку безкоштовно, бо там ніхто не перевіряє, немає парканів. Але ми ж не дикі люди. Купили квитки, одягнули куртки, взяли парасольку і спокійно пішли в парк.

Друзі були тут з двома дітьми й коляскою та провели в парку цілий день. Але наше дитя вже майже доросле і готове ходити самостійно.

Інші знайомі пройшли короткий маршрут за 2 години. Ми налаштувались на 3 години.

І знову про економію. Ні, не про “пройти зайцем” – навпаки, за таку красу треба платити! Це не великі гроші. Я про інше – чи їхати самостійно, чи з гідом. У нас не було варіантів – гід нам не потрібен, ми на своїй машині, з дитиною, ніякої прив’язки. Але багато людей, що приїхали в групах, потім казали: краще було б самостійно – дешевше, зручніше і в рази цікавіше. Машину в оренду і вперед.

Порахуємо (*2013 рік):

Тур з гідом з Макарски/Спліта/Трогіра – 80-100 євро з особи.
Вас, скажімо, четверо. Беремо машину – 40€, 300 км туди-назад ≈ 40 л пального (~57€), квитки – 4×15€ = 60€, автобан 2×104 куни = 28€.

Разом ≈ 46 євро з особи. Вдвічі дешевше, ніж із гідом. А ще – головне – свобода і незалежність. Я нікого не відмовляю, але мій вибір – на озера гід не потрібен

Окей, йдемо до парку!

Карта парку:

Квиток із картою виглядає ось так:

До речі, квиток дає право:

скористатись шатлом між далекими точками
і переплисти паромом – щоб не повертатися пішки.

Спочатку йдемо до зони “C”:

Більшість маршруту – ось такі місточки:

Багато повалених дерев. Може, так задумано

Прозора вода:

Водоспади – один за одним:

Атракціон… Майже як у кримському каньйоні – «ванна молодості».
Але тут – ванна дурості, бо купання заборонене!

Переходимо до причалу:

Через 15 хвилин – вся ця юрба разом із нами сідає на два пороми (по ~100 людей).

А на іншому боці – вже черга на посадку:

Вирішили перекусити. Фастфуд – не наш формат, але краще так, ніж голодним.

Пластикова їжа на 139 кун (~200 грн). В принципі – їстівно.

Йдемо далі – шукати найбільший водоспад

Колір води – незвичайний

Риби – купа! Лише зробиш жест рукою – вони вже метушаться.

Печери:

Дійшли до головного водоспаду!

І, звісно, найвідоміший оглядовий майданчик – і вид з нього – ТОП!

До парковки йшли мовчки. Пройшли з малою дитиною 10,6 км за 5,5 годин. Дуже втомилися, але це було щось неймовірне!

Статистика з трекера:

Це місце – MUST SEE! Хто був у Хорватії і не побачив Плитвицькі озера – мінус у заліковці

Плітвіцькі озера на карті

Кемпінг в Хорватії – наш досвід

А далі – експеримент!
Замість звичних готелів, після звітів автотуризма Європою, ми вирішили: чому б не спробувати кемпінг? Взяли навіть палатку з дому! А раптом сподобається.

На ніч зупинились у кемпінгу Bungalows Korana (Campsite Korana).
Попри наявність палатки, все ж вирішили жити в бунгало – за 32€ із сніданком.

У нас виглядало так: