Фотозвіт нашої автоподорожі в Європу у 2010 році.
Стаття була написана відразу після подорожі, а зараз тільки опублікована на bungalo.com.ua з коментарями через 15 років :)
Це була наша перша поїздка на авто в Європу. Проїхали 5000 км. Відвідали: Польщу, Німеччину, Чехію, Австрію, Угорщину за 10 днів.
В статті будуть використані всі наші фото. Деякі фото готелей з їх сайту. Ціни, як ви розумієте, від 2010 року :), але буду робити уточнення по ходу статті і давати посилання на актуальні сайти. Деякі готелі в яких ми були вже зачинені, тому буду пропонувати ті варіанти, які б я забронював зараз і рекомендую вам.
Також буду додавати свої коментарі стосовно тих чи інших подій, локацій готелей по ходу статті.
Пройшло досить багато часу, але це була одна з найцікавіших відпусток, яка відкрила нам жагу до подорожей на авто 😍
Зміст статті
- День 1. Дніпро – Київ – Львів – Краків
- День 2. Краків – Дрезден – Прага
- День 3-4. Прага
- День 5. Чеський Крумлов. Český Krumlov
- День 6. Зальцбург – Бад-Хофгаштайн
- День 7. Високогірна альпійська дорога Гроссглокнер (Grossglockner)
- День 8. Відень – Будапешт
- День 9. Шопінг і дорога в Україну
- День 10. Дорога додому
- 📌 Корисні поради
День 1
Дніпро – Київ – Львів – Краків
Як і планувалося, вирушили в Європу о 4 ранку в суботу, трохи поспавши після робочого тижня. Екіпаж 4 людини, дві молоді пари :). Маршрут Дніпро–Київ через Кременчук, як оптимальний, проїхали за 5 годин і одразу заїхали до друга на каву.
Покаталися на його новому лізинговому мотоциклі і поїхали далі – отримувати рекомендації для подорожі в Європу від наших знайомих киян Ані і Славіка, які там уже бували не раз ;).
Власне, і планувалася поїздка їхніми слідами, так би мовити, протоптаною стежкою :). Познайомилися, попили кави, ввібрали позитив і їх настрій, ми вирушили в бік Львова, щоб там переночувати.
Але плани трохи змінилися, точніше – Славік вніс невеликі корективи :).
Не доїжджаючи до Житомира, задзвонив телефон. Приблизний діалог:
— А ви у Львові вже забронювали житло?
— Ні, а що?
— А давайте одразу в Краків, ми вас проведемо, разом пива поп’ємо, покажемо місто!
Сказати, що я здивувався – нічого не сказати, хоча я й сам люблю подібні авантюри :). Ривок за один раз більше ніж 1300 км здавався складним. Але все пройшло чудово. Їхати в парі – одне задоволення, та й дорога від Житомира до Львова була значно краща, ніж Дніпро–Київ. Ми пристроїлися за швидко прискорюваним Ceed’ом і йшли за його поворотниками. У режимі нон-стоп приїхали в центр Львова.
На той час дорога Київ-Чоп ще не мала відбійника по середині і була вузькою
«Фуух, я можу вийти з-за керма, нарешті»
Окрім як поїсти й відпочити, я нічого не хотів. У єврейському кафе без цін нормально повечеряли, але торгуватися не захотілося, тож узяли меню з цінами :).
Поки наша компанія пила пиво й гуляла нічним Львовом, я дозволив собі подрімати в машині кілька годин. О першій ночі мене розбудили трохи нетверезі попутники – і ми всі разом вирушили в бік Польщі.
Кордон пройшли за півтори години (Краківець), без проблем, хоча паспортний контроль трохи потріпав нерви. Паспорт дружини не сподобався прикордонниці – почала питати український паспорт, якого ми не взяли, потім права – їх теж не було, інших документів з фото також. Довго крутила паспорт, світили ліхтарем, вдивлялася – врешті-решт усе ок. Розслабилися – й поїхали!
Тонування авто в Європі
Ах так, ледь не забув. Я переживав за тонування, але перед поїздкою здирати передумав. На кордоні ніхто нічого не сказав, хоча вікно було відкрите і в салоні горіло світло :).
Вже багато років як не тонуємо передні вікна в чорну плівку і вам не треба :). Ідеальний варіант - атермальна плівка. І ось вона – Європа! 90 км/год, гарна дорога, чітка розмітка – вже видно відмінності в містечках порівняно з нашими селами. Чисто й рівненько.
Зустрілися з Анею та Славіком на першій заправці – їхали далі в парі. Пройшовши певну відстань, з’явилася втома і сонливість. Спав я не так уже й багато. Вперше вирішив спробувати Red Bull. У рекламі кажуть, що він «окрилює» :). Подіяв напій за хвилин 20 – їхати стало веселіше, хоча розумів, що зловживати такими речами не варто.
Я нікому не рекомендую їхати такий довгий час за кермом, чекаючи на кордоні, гуляючи ще як турист. Краще забронюйте готель біля кордону, переночуйте, відпочиньте і їдьте в гарному стані далі.
Ідеальний варіант, де ми були бізліч разів - це Arta City Hotel. Дуже близько до кордону з Польщою, смачний рестаран, комфортні номери.
Якщо в Арті заброньовано все, є ще один перевірений варіант по дорозі, з окремими будиночками - Приозерний заїзд
Дорога до Кракова вся в ремонтах і населених пунктах – особливо не розженешся, але в готель ми приїхали близько 7 ранку. Усього – 1350 км з Дніпра. Що ж, новий рекорд :).
⚠️ Але я більше такого б не повторював і нікому не рекомендую іхати скільки часу за кермом. Краще розбити дорогу на 2 ночі. Безпека - найголовніше!Для ночівлі обрали готель Artur, розташований, неподалік міжнародного об’їзної дороги Кракова.
Але поселення було з 14:00. І як на зло – вільних номерів не було, щоб поселити нас раніше. Ну не сидіти ж під готелем – подумали ми. Сіли в автобус – і за 20 хвилин були в центрі Кракова. Автобуси ходять чітко за розкладом, дуже незвично, але приємно :).
Враховуючи, що ми були мегавтомлені й півтори доби без сну – сприймати Краків просто не виходило. Прогулявшись площею та поснідавши, ми повернулися назад у готель – там нас уже чекали з ключами :).
Готель Артур сподобався. Ціна в 40 євро. Великі кімнати, великі ліжка, простора ванна кімната, приємна атмосфера й персонал, безкоштовний інтернет і паркінг. Смачний і різноманітний сніданок.
Поки ми спимо – наші автівки теж відпочивають. Як бачите, автобан проходить поруч, ідеально для транзитної ночівлі.
Далі вже знайомим маршрутом тим же автобусом ми приїхали в центр і пішли на площу. Був вихідний – потрапили на якийсь концерт польських виконавців.
Знайшли нормальне місце, пили пиво Żywiec, смачно їли й слухали виступи :). Чим далі – тим музика здавалася кращою, може, пиво починало діяти :). Поруч із нами мирно дивилися концерт конячки зі своїм специфічним запахом :).
Але це ще нічого – в порівнянні з конячками у Відні! Так що нормально 🙂
Ми в Європі – як же я давно про це мріяв! Настрій супер!
Погуляли нічним Краковом, знайшли магазин з пивом, попрямували в готель – і в чудовій компанії просиділи до першої ночі. Так душевно я давно не пив пива :).
Краків, як і Львів, нам однозначно сподобався – і ми вирішили, що обов’язково приїдемо сюди ще раз, хоча б на пару днів, можливо навіть поєднаємо ці два схожі по архітектурі та духу міста.
День 2
Краків – Дрезден – Прага
Зранку, побажавши один одному щасливої дороги, ми роз’їхалися в різні боки.
Ми згідно нашого плану мали їхати в Прагу через Дрезден. Дуже вже хотілося хоча б краєм ока глянути на Німеччину і спробувати їхнє пиво з ковбасками :).
Ось він – один із численних європейських автобанів. Я просто в захваті – якими дорогами їздять люди. За такі дороги не шкода платити. Ними можна їхати швидко. Дуже швидко. На такій дорозі відчуваєш, що її будували з турботою про автомобіліста. Зрозумілі інформаційні знаки, чітка розмітка, дублюючі вказівники – усе для людей!
Дорогою до Дрездена заплатили 16 злотих за автобан.
Зараз це коштує вдічі дорожче. 
У одному місці був ремонт дороги – замість трьох смуг відкрита лише одна (судячи зі знака). І всі машини акуратно перебудувалися в одну смугу – так і їхали кілька кілометрів. У нас би це виглядало інакше – смуг побільшало б, і кожен тиснувся б як міг. Зазначу також, що ніхто не сигналить і не блимкає ззаду – «приберися». Якщо хочуть обігнати – просто їдуть лівіше, щоб ти бачив, що тебе обганяють. Культурно!
Заїхали на останню польську заправку за кілька кілометрів від автобану – щоб заправитися, перекусити й помити машинку.
Знайте, що на автобанах топливо зажди дорожче! Тому краще з’їдьте з автобану в населений пункт, заправте авто та випийте кави 🙂
Під’їжджали до Німеччини. Межа між країнами – лише нагадування у вигляді знаків. Ніхто нікого не зупиняє. Європа!
Німеччина, безкоштовні автобани, без обмеження швидкості.
Дрезден
З’їхавши з автобану, ми потрапили в центр Дрездена й шукали, де припаркуватися.
Підземний паркінг проїхали – стали на вуличній парковці. Біля паркомата – ляклива табличка з евакуатором, що нас стримувала. Вирішили оплатити. Судячи по значках, година парковки – здається, 2 євро. Тільки монетами, а в нас були лише купюри.
І тут іде жінка – я англійською прошу допомоги, чи може вона розміняти гроші. Вона дає потримати парасолю, риється в гаманці, дає 4 євро – але не хоче брати мої 5. Починається возня, я намагаюся їй віддати 5 євро, тримаю парасолю, вона в шоці дивиться на мене, смикає парасолю й починає сміятися :). Подякувавши, ми пішли до паркомата, а вона – далі. Дякую, жіночко :)!
Погода була похмура й трохи сумна, але кілька годин ми прогулялися Дрезденом, поїли ковбасок, випили Radeberger Pilsner. Трохи пошарилися по магазинах – ціни на одяг здалися нижчими, вибір кращим, ніж у нас. Але залишатися надовго ми не планували.
Виїхавши з Дрездена, мало не пропустили з’їзд на автобан у бік Праги – випадково вимкнув звук у GPS, добре, що встиг глянути на вказівник :).
Під’їжджаючи ближче до Чехії, почалися гори. Ми їхали по невеликих серпантинах, а навколо шуміла річечка – краса. Купивши на заправці віньєтку на автобани за 250 крон, ми тримали курс на Прагу.
Чеську віньєтку зараз можна купити як на заправці так і через інтернет на сайті - https://edalnice.cz 
Прага за 2 дні
До Праги ми приїхали близько 9-ї вечора, подолавши 700 км. Втоми я не відчував зовсім, навіть хотілося ще кудись поїхати. Але ми залишили машину на стоянці на дві доби й більше до неї не торкались 🙂
Оселилися в готелі Ostruvek. У порівнянні з Артуром цей готель поступався за всіма параметрами. Їжа гірша, але терпима, інтернет є, але один день не працював взагалі, чистота в номері – так собі. Особливо «вразила» наявність прострочених продуктів у холодильнику від попередніх постояльців. Але загалом – жити можна, тим паче ціна була всього 30 євро. Так що це я вже трохи бурчу вже драматизую 🙂
Готель Ostruvek рекомендувати я не можу, і до того ж він вже не працює зараз. Тому рекомендую розглянути готель в Празі, який ми відвідували двічі вже - Cloister Inn Hotel. Готель практично в центрі, непоганий сніданок, парковка поруч.
Усі були голодні, тож вирішили прогулятися в пошуках банкомата й їжі. Знайшли якусь піцерію, де було дуже накурено, але ми все ж залишилися і замовили макарони з піцою – особливого бажання ходити більше не було :). Порції були великі, ціни не найдешевші, але загалом не дуже сподобалося.
Наступного ранку, перевіривши пошту і поспілкувавшись з ріднею через скайп, ми вирушили в Старе місто Праги. Їхали трамваєм, попередньо купивши квитки на рецепції по 18 крон. Один квиток дозволяє їхати 20 хвилин – нам цього вистачало для проїзду до центру.
У нас було два дні, щоб якомога краще познайомитися з пам’ятками Праги. Але, як з’ясувалося, цього дуже мало. Можливо, тому що ми не були достатньо підготовлені, не мали чіткого маршруту, хоча й була карта з позначками обов’язкових місць для відвідування.
Прага вразила своєю красою. Кожен будинок приховує в собі історію.
Карлів міст
Трохи історії: Проєкт розробив і реалізував архітектор Петер Парлер, якого Карл IV запросив із швабського міста Гмюнд для участі в будівництві собору св. Віта. Він залишив після себе в столиці не лише ядро собору, а й Карлів міст і Староміську передмостову вежу. Міст будували понад 50 років. У XVII столітті його почали прикрашати скульптурами, кількість яких згодом досягла 30. Міст перетворився на художню галерею під відкритим небом. Карлів міст (довжина 516 м, ширина 10 м), який стоїть на 16 потужних опорах, з’єднує Старе Місто й Малу Страну, перетинаючи Влтаву над невеликим островом Кампа (відокремленим від берега вузьким каналом Чортовка). У 1974 році міст було оголошено пішохідним.
Гуляти по мосту можна годинами. Море емоцій. Старе місто дуже красиве – навіть важко підібрати слова, щоб описати все, що навколо. Приїхавши до Праги, ми ще обов’язково погуляємо Карловим мостом! Я вже хочу туди назад!
Поруч із Карловим мостом розташована найбільша дискотека Європи – ми планували її обов’язково відвідати. Але ні в перший, ні в другий день так і не потрапили туди. Уже не той настрій, та й втома перебивала бажання розважатися.
Просто Венеція 🙂
Пішли в історичний центр – на Староміську площу.
По дорозі побачили ось такий пам’ятник ключам 🙂
Староміська ратуша відома своїм астрономічним годинником (Orloj), який складається з рухомих фігурок, сфер і календаря. Ми спостерігали разом із туристами з усього світу за боєм годинника. Зворушливо.
Звісно, піднялися на вежу ратуші – звідти відкривається чудовий вид на площу та місто.
Молодята часто приїздять сюди в день весілля. Ми бачили три весільні кортежі.
Гуляючи, дійшли до Вацлавської площі, зайшли в кілька магазинів – як же без шопінгу :). Ціни на одяг нижчі, вибір більший. Погуляли, пофоткалися.
Ресторани Праги
За порадою знавців знайшли ресторан “U Medvídků“ (ціни можна глянути на їхньому сайті: http://www.umedvidku.cz).
Смачно повечеряли, випили темного Budweiser’а і пішли далі досліджувати Прагу.
Погода була не дуже – дощ ішов майже весь день, тому періодично ховалися по магазинах :), порівнювали ціни й щось собі купували.
У Празі ми також відвідали ресторан “U Provaznice“ (http://www.uprovaznice.cz/) із дуже специфічним меню :). Звісно, я замовив найпікантніше, що було 🙂 і темного Kozel’a
Хотілося чогось різноманітного, а до рекомендованого “Ferdinanda” було далеко, тому зайшли до ресторану “U Vejvodů“, де вирішили таки спробувати свинячу рульку, про яку всі говорять.
Нічого так, не така вже й жирна, як лякають. Сам заклад не дуже сподобався – дивні ціни, якісь ліві цифри в чеку. Ну, загалом, треба було йти туди, куди радили :). Не рекомендуємо!
На площі ми не їли – ціни були втричі вищі. До речі, в середньому на двох поїсти з двома літрами пива й великими порціями обходилось у 20 євро. Це так – щоб ні в чому собі не відмовляти і виповзати з-за столу.
День 3-4
Наступного дня ми погуляли Празьким градом, приєднуючись то до однієї, то до іншої екскурсії. 🙂
Обов’язково відвідали кафедральний собор святого Віта, який яскраво характеризує епоху Карла IV, його засновника. Усередині було дуже багато людей – ледве пробиралися, щоб роздивитися мозаїки й фрески.
Далі пішли знову за екскурсією з парасольками. Цими парасольками я кілька разів отримав – то у вухо, то в око – без жодних вибачень. Ну та й гаразд…
Ну краса ж!!!
Караул змінюється:
Youth (Zet) – Спустившись сходами, зайшли подивитись на всім відомого хлопчика 🙂 – усі ж уже знають його історію? 🙂
Статуя хлопчика із золотим пенісом називається «Юність» і розташована прямо в найвідомішій пам'ятці Праги – Празькому Граді (у дворі перед Музеєм іграшок). Кажуть, що потирання пеніса хлопчика приносить удачу!
Вийшовши з Празького граду, знайшли вулицю одного пішохода 🙂
Повернулися в центр, побродили вуличками…
Знову погуляли Карловим мостом, піднялися на Староміську мостову вежу, спостерігали за туристами й пішли пішки вгору – навколо Празького граду.
Задоволені побаченим, сіли на трамвай, який довіз нас напівсонних до готелю. За цей день ми пройшли понад 10 км, дуже втомилися, але отримали масу вражень!
Завтра ми залишаємо Прагу й вирушаємо в Чеський Крумлов…
День 5
Чеський Крумлов. Český Krumlov
Після сніданку в Празі ми завантажили речі в машину, ввели Крумлов у GPS і вирушили далі.
Дивно, але всі налаштування магнітоли чомусь скинулися на дефолт, дзеркала не складалися, і на бампері з’явилася подряпина… Подряпина була несуттєва, тож вирішили не шукати винних, а їхати далі. Їхали через села, але дороги – просто супер! Краєвиди радували око.
Чеський Крумлов нас зустрічав сонячною погодою.
Це була справжня нагорода після двох дощових днів у Празі.
Зупинитися вирішили в пансіоні Svet.
Їхали виключно за навігатором, який трохи нас закружляв над пансіоном. Врешті-решт ми бачимо вивіску PENZION SVET і табличку «продається»
Стало якось тривожно :), але ні – це не наш будинок. Наш – далі. Фуух. Заходимо, знайомимось із приємною дівчиною, на жаль, ім’я вже забули. Перший реальний досвід довшого спілкування англійською, і як виявилося – ми один одного чудово розуміємо :).
Далі нас провели в наш люкс. Все так гарно, ляльково 🙂
При бронюванні ми вирішили замовити двокімнатний люкс на чотирьох – за ціною 80 євро. Судячи з фото, номери здавалися великими. Але то тільки здавалося…
Порада проста – бронюйте житло в Чеському Крумлові для двох, і буде все добре!
Зараз я, будучи в Чеськом Крумлові, забронював би номер в Hotel U Malého Vitka або Garni hotel Castle Bridge з таким гарним видом на замок:
Перевірили інтернет, припаркували машину ближче до стіни – і пішли гуляти пішки цим чарівним містом, фотографуючи буквально кожен будинок!
Річка Влтава
Замок Крумлова – другий за величиною замок Чехії після Празького граду.
І знову – повсюди блискучі пальці
Парк. Усе рівнесеньке, як під лінійку, і чисто, наче з дерев не падає листя.
Зайшли поїсти в ресторачик, через що не встигли піднятись на вершину вежі. Буде, що подивитися наступного разу.
Але далі ми пішли по вуличкам ще глибше і то були казкові будиночки та інсталяції. Пропоную далі переглянути галерею з фото.
Нагулявшись до знемоги, але певно так і не побачивши всього в цьому іграшковому містечку, ми вирішили відвідати TESCO, популярний гіпермаркет.
Хотіли зрозуміти, чи варто тут купувати пиво або краще деінде :). Дівчина з пансіону сказала, що супермаркет недалеко. Але я не почув, що недалеко – на машині… Жесть, коротше!
Ми цілий день гуляли Крумловом, доходили навіть до спальних районів, а потім – пішки до Теско, за моєю порадою, то був фейл…
Гугл картами в 2010 ще якось не користувались в телефоні, тому не дуже розуміли, що на авто 10 хвилин, а пішки 6 км то довгоЙшли вгору, орієнтуючись за вказівниками і питаючи в місцевих. Думки сісти на автобус у нас чомусь не було, хоча це було б доречно :).
Йшли до цілі більше години, і весь час – вгору. Зате побачили дуже спокійний район з гарнющими будиночками і двориками.
До маркету встигли ще до закриття.
Приблизно прикинули, що зранку тут буде закупівля пива – і вирушили назад, захопивши з собою пару пляшок пива на пробу.
Але вирішили вже їхати назад на автобусі. Наївні!
Простояли на зупинці хвилин 15 – автобуса не дочекались. Та й розклад ми так і не змогли розібрати.
Довелося знову йти пішки. Але назад було легше. Від центру до Теско і назад – 6 км. Не так і багато, але після цілого дня ходьби містом це здавалося справжнім марафоном.
Після цього ми завалилися спати – повні емоцій та вражень.
Мета подорожі – все ближче й ближче…
День 6
Чеський Крумлов – Зальцбург – Бад-Хофгаштайн
Ранок 17 вересня. Добре виспавшись і смачно поснідавши, ми вирушили до TESCO, який досліджували вчора :))
Провівши в магазині понад годину, ми нарешті визначилися з пивом і кількістю, яку хочемо привезти в Україну. А вибір і бажання були такі великі, що ми просто розгубилися. Дівчата на касі були в шоці від кількості купленого нами пива. Як з голодного краю 🙂
Після ще 20 хвилин, витрачених на рівномірне розміщення пива в багажнику та салоні, ми вирішили помити машину самостійно – на заправці поруч.
Кидаєш монети, вибираєш режим і вперед! Спочатку піна, потім – схоже, віск, потім усе змиваєш – і порядок. Звичайно, з першої монети не вийшло – але вже з другої ми їздили на чистішому авто
В 2010 році ми вперше побачили таку автомийку. В Україні я ще такого не бачив. Тому був дуже цікавий досвід і враженняПоки мили машину, познайомилися з хлопцями, які «займаються» плазмами. Ламаною англійською пояснили, що у них гарні ціни й гарний товар. Але коли показали мені 37-дюймовий Philips без коробки, замотаний у ковдру, на задньому сидінні Passat’а – стало зрозуміло, що «дилери» ті ще. Подякував і ми рушили в бік Зальцбурга.
Виявилось, що ідея з мийкою авто така собі – то дощ, то перерва, і знову дощ. Але досвід гарний 🙂
Ми вивезли з TESCO багато пива та продуктів, і машина хоча і присіла, проте пливла по рівній дорозі, яка все не переставала вражати красою.
Невдовзі ми проїхали ворота в Австрію, і голова почала обертатися ще більше – стало ще гарніше.
Красиво, рівно, зелено… але 🙂 Згадали слова Ані з Кракова: «Та нічого страшного, звикайте – в Австрії всюди запах коней»
Потроху з’являлись підйоми-спуски.
Заправились австрійським бензином (1.26 євро/л), виїхали на автобан і незабаром приїхали в Зальцбург.
До пансіону треба було прибути до 19:00, тож ми швиденько пробіглися по центру міста й пообідали. Ціни вже не тішили. Їжа суттєво дорожча, ніж у Чехії. Треба було щось купити на згадку, але за магніт – 10 євро зажали, може колись :). Але в дитячому магазині без суверів нікуди 🙂
Погуляли центром, парком і зрозуміли: сюди треба повернутись ще раз – хоча б заради замку. Це просто ТОП!
Далі – в гори, в Альпи!
Маршрут ставав дедалі яскравішим.
Погода турбувала – адже завтра ми планували піднятися Hochalpenstrasse (високогірна дорога Ґросґлокнер), а це зовсім не входило в плани при дощі. Але ми тримали кулаки!
В апартаменти у Бад-Гофгаштайні ми приїхали близько 18:00, але все вже було зачинено – нас не дочекались. Дощ лив як з відра.
Нас попереджали, що можуть залишити записку з ключем. Так і було: на дверях – код, всередині – ключі й записка. Зайшовши в апартаменти, ми просто оніміли від краси. Нічого подібного ми не орендували ніколи. Це було прекрасно!
Два окремі номери, кожен зі своїм санвузлом, ванною/душем, дві кімнати, великий телевізор, балкон із виглядом на гори. Казка! Єдине – шкода, що лише на 2 ночі. Сюди б на тиждень…
Інтернет – 3 євро/доба. Це нас влаштовувало, але отримати доступ можна було лише вранці, а нам терміново потрібен був зв’язок з рідними! TREVEL SIM – порожній, GPRS у роумінгу – 100 грн/МБ. Зв’язалися з господарем – Герхардом. Я написав SMS. І за кілька хвилин – дзвінок у номер!
Жінка з привітним голосом повідомила, що вони приїдуть вранці. Я трохи засмутився. Вона це відчула й запропонувала приїхати через годину. Ура!
Поки чекали, приготували смачну вечерю, пили пиво з наших запасів, обговорювали плани, дивилися телевізор – зображення було просто ідеальне.
Через півтори години приїхав Герхард – веселий, щирий чоловік. Говорили про гори, красу навколо, він запропонував залишитися ще на добу, бо завтра дощ, а післязавтра – сонце. Але в нас віза до 20 вересня…
Домовились: якщо зранку гарна погода – їдемо на Grossglockner, якщо ні – Alpen Therme.
Герхард дав доступ до інтернету на 2 дні за 5 євро й попрощався. Пізніше з’ясувалось, що він їхав до нас 40 км через гори. Дякуємо, друже!!!
Підготували маршрут на завтра і лягли спати з надією на гарну погоду.
Appartementhaus Gastein inklusive Alpentherme gratis
Наразі апартаменти Герхарда не працюють :(
❤️ Але ми вже не раз були після того в Бад-Хофгаштайн і впевнено можемо рекомендувати апартаменти: Appartementhaus Gastein. Готель знаходиться в самому центрі Бад-Хофгаштайн, поруч з термальним комплексом. Поруч мінмім 4 продуктових магазини. А вид з вікна просто вражає.
⚠️ Важливо знати: бронюйте апартаменти Appartementhaus Gastein мінімум на 4 ночі, і ви отримаєте безкоштовний вхід в термальний комплекс Alpentherme Gastein.
❗️ А це значить, що ви зекономите за день мінімум 100 євро, або 400 євро за 4 дні
День 7
Високогірна альпійська дорога Гроссглокнер (Grossglockner High Alpine Road)
Високогірна дорога Гроссглокнер, безсумнівно, є однією з найнезвичайніших панорамних доріг у Європі. З 48 кілометрами дороги та 36 крутими поворотами вона веде до центральної зони Національного парку Високий Тауерн. Таким чином, ви можете безпосередньо та одразу відчути чудовий високогірний ландшафт. Але Високогірна Альпійська дорога може запропонувати ще більше: на вас чекає різноманітний добір вражень як у приміщенні, так і на відкритому повітрі у дванадцяти обраних місцях! Від музеїв з унікальними виставками до мальовничих природних стежок та панорамних краєвидів, інформаційних пунктів, фантастичних дитячих майданчиків та захопливих природних видовищ.
Невеличке відео з офіційного сайту Grossglockner
Вранці, вийшовши на балкон – сонце! Снідаємо, збираємось, їдемо в гори! Було холодно, +5°C.
Дорогою заїхали в SPAR, взяли трохи смаколиків в дорогу, заправились (1.25 євро/л)
Субота – машин більше. Хтось на Golf’і, хтось на новому Mercedes’і, але всі їдуть не більше 70 км/год.
Ідемо з усіма, порушувати нема бажання 🙂 Дороги в Австрії неймовірні, тільки встигай крутити головою на гарні пейзажі, їздити – одне задоволення!
Цього дня було якесь свято – назустріч нам їхала купа тракторів із місцевими, створючи корки на дорозі 🙂
Вище в горах їх теж було багато.
Підійшли до пропускного пункту Grossglockner High Alpine Road, заплатили 28 євро.
В 2025 році проїзд легковим авто коштує 45 євро. Актуальна інформація завжди на https://www.grossglockner.at
Увімкнули фотоапарати й камери – почали фіксувати кожен поворот 🙂
Тим, хто їздив на Ай-Петрі, ця дорога буде знайомою. Але обережність – обов’язкова. Надворі +2.5°C, місцями слизько.
Зупинялися, щоб подивитися вниз, навколо, зробити фото. На висоті 2000 м вийшли пограти в сніжки 🙂
Знизу – обрив! А нам на гору.
Ще пів кілометра вгору – 2407 м.
Усе в снігу й тумані. Вересень на вулиці 🙂
Машини розчищають дорогу – видимість нульова. Але ми не жалкували що сюди приїхали!
Дуже гарно на горі
На оглядовому майданчику – земляки з Дніпра, з Опель Астрою й собакою 🙂
Неподалік – ще одна машина з Дніпра! Клас!
Взагалі то ось правильні авто для того щоб проїхати Гроссглокнер
А ось гляньте який корвет ми зустріли
Вкрили, щоб не замерз 🙂
Погода погіршувалася, поїхали. Побачили дорогою водоспад, зупинилися. Але з фоткою не дуже вийшло.
Далі почали шукати мармотів. Але ні їх, ні Гросглокнера, ні льодовика ми не побачили. Туман
Випили кави в ресторанчику і поїхали вниз.
Повернули в бік Мальніца. GPS завів у ліс. Це була правильна дорога, але – гравій, без асфальту. Тож розвернулися. Потім знову. Щось глючило. Далі поїхали по знакам, почав лити дощ.
До Мальніца (autoschleuse.oebb.at) так і доїхали під ливнем. Тут ми мали погрузити авто на платформу і на потязі проїхати по горам, чудові враження 🙂
Сіли на поїзд (≈17 євро), перевезли авто, через 15 хв – ми знову в Бад Гофгаштайні.
Трохи не в тему, але не міг не сфоткать :). На вокзалі – пепельниці в туалеті! Гляньте яка турбота про курців
Вечеряли в місцевому ресторані.
Прогулялись містом. Тут їздять і такі авто
А також звичні. За всю поїздку бачили лише 5 Opel Vectra C, а от Signum – купа. Фа-фа Опель клуб 🙂
Увечері – Alpen Therme (www.alpentherme.com). 2 години – по 18 євро з людини.
Враження від термалів:
Вода тепла, під час гідромасажу ледь не заснув :). Випливаючи на вулицю при +5°C з теплого приміщення, відчуваєш цю різницю і починаєш прокидатися. Уууух, як класно. Вибрався з басейну, побігав трохи вулицею, знову стрибнув у воду й поплив назад у приміщення. Покатавшись на гірках, запропонував усім піти в сауну.
Як ми опозорились. Я, як першовідкривач, заходжу в SAUNA WORLD, приклав браслетик до зчитувача, двері відчинились, я заходжу, озираюсь – і тут… І тут вона йде прямо на мене. Жінка повністю без одягу, з усмішкою прямує в мій бік, щоб пройти в душ. З іншого боку ще одна дівчина дефілює без одягу разом зі своїм хлопцем. Табличку на дверях (зона нудистів) я прочитав уже тоді, коли вийшов назад. Але перебуваючи всередині, я згадав, що в мені казали, що в Австрії в банях/саунах усі перебувають без одягу. Ми швидко прослизнули в кабінку з легкою парною – до 60 градусів. Зайшли туди – а картина та сама. Люди без одягу. Явно ми були не готові до таких правил, тож вирішили вийти з сауни, щоб не бентежити «правильних» відвідувачів. 🙂
Ледь не забув. Рушник краще взяти з собою, якщо не хочете платити 3,5 євро за оренду.
Цей день – найяскравіший у всій подорожі. Я його чекав найбільше.
Повернувшись в апартаменти, окрім як спати більше нічого не хотілося, але нам необхідно було обговорити план на наступні два дні. Однією із запланованих цілей у Європі був шопінг. АЛЕ ми дізналися, що аутлети, у які хочемо потрапити, не працюють у неділю, власне, як і всі магазини в Австрії. Пошкодувавши, що вчора не заїхали в Зальцбурґ, почали шукати в інтернеті, де ж по дорозі додому будуть аутлети, але вже в понеділок. Віза закінчувалася 20 вересня. Аутлети були під Віднем і Будапештом. Спочатку планували поїхати до Відня, прогулятися містом, переночувати й уранці в понеділок, заїхавши в магазини, вирушити до кордону. Але, мабуть, здоровий глузд і інтуїція підказали мені забронювати місця в Будапешті – та й до кордону буде їхати ближче. О першій ночі я отримав підтвердження з Booking, що місця є, ліг відпочивати…
Далі їдемо через Відень у Будапешт…
День 8
Бад-Хофгаштайн – Відень – Будапешт
Увечері ми отримали SMS від Герхарда з питанням, о котрій йому приїхати, щоби ми розрахувалися і він нас провів.
Планували виїжджати раніше, тому відповіли: о 9:00. На диво, ми зібралися раніше призначеного часу, але чекали Герхарда до дев’ятої. Не дочекавшись, поклали гроші на стіл, написали SMS із подякою і поїхали з цього казкового місця. Від’їжджаючи, хотілося розвернутись і залишитись тут хоча б на пару днів, але попереду – шопінг.
До Відня було трохи менше 400 км, які ми подолали дуже швидко, все ще обертаючи голову на гори, що поступово закінчувались.
Під’їжджаючи до столиці Австрії, ми вирішили заправитись – бензин тут вже був дорожчий – 1.34 євро.
Відень за 2 години
У Відні вирішили провести максимум дві години, пробігтися містом за аналогією з Дрезденом і Зальцбургом. Увели в GPS «Відень / Центр». Прилад дуже чітко нас вів до центру міста – пора було шукати парковку. О! Ось і воно – “P”, підземний паркінг. Заїжджаючи, дивимось на прайс – 4 євро/год. Ну що ж, столиця!
Швидко забравши речі – йдемо гуляти.
І ось вони – коні. Таке враження, що кожен міліметр центру Відня просочений їхнім запахом. Місцями без прикритого носа просто неможливо існувати.
З часом, звичайно, звикаєш… Коні тут всюди. А за ними періодично їздять машинки-прибиральниці.
Дуже хотілося їсти, і в центрі ми зайшли в піцерію, щось типу нашої «Пузатої Хати», тільки здалось, що в нас навіть цивільніше й смачніше.
Після того закусили морозивом – і це при +10 на вулиці 🙂
Далі – головна пам’ятка Відня: кафедральний собор Св. Стефана (Штефансдом).
Трохи з Інтернету: Щороку майже 2 мільйони туристів відвідують Відень, і всі обов’язково оглядають Штефансдом. У собору дві вежі: південна (висота 136 м), туди можна піднятися сходами, і північна – з ліфтом. Крім того, можна спуститися в катакомби. Хто був у Відні і не відвідав “Steffl” – той не бачив Відня!
Ми не стверджуємо, що бачили Відень – згідно з вищесказаним.
Є такі туристичні авто у Відні.
Ось помітив цікавий Опель.
Довкола – купа туристів.
Анкерний годинник – історичний годинник із мідними елементами та фігурками, які рухаються щогодини.
Імператорський палац Гофбурґ (Hofburg Palace) – в самому серці Відня.
Чумний стовп у Відні – колона Святої Трійці кінця XVII ст., побудована для вшанування пам’яті жертв чуми.
Піноккіо 🙂 Що він тут робить – не знаю.
На вулиці стоять колонки з безкоштовною питною водою. Набрали собі трохи в бутики 🙂
Віденський парламент – велична неокласична будівля з розкішними залами, центром для відвідувачів і екскурсіями.
Віденська ратуша – збудована з понад 30 мільйонів цеглин, де проходять бали, ярмарки та свята.
Бургтеатр у Відні – вважається однією із найвизначніших сцен Європи
Час летить непомітно, і треба їхати далі – в Будапешт. На прогулянку по Відню пішло трохи більше двох годин, але за паркінг довелося заплатити як за 3 повні години – 12 євро.
Ну і як же без цікавих авто Відня 🙂
Угорщина
На в’їзді до Угорщини ми заправились, оплатили автобан – і поїхали далі.
Угорський автобан приємно здивував! Покриття, розмітка – усе дуже якісне.
Від Відня до Будапешта – 250 км, які ми буквально «пролетіли» й заїхали в місто. Але їхати стало важко. До готелю мене підрізали раз 10. Їздять страшно. Може, збіг – але правила порушують усі. BMW X6 по смузі для автобусів і таксі – 140 на червоний через кілька перехресть. Інші – з третього ряду повертають праворуч на перехресті.
Якщо у вас є трохи часу, як мінімум одна-дві ночівлі, то рекомендую відвідати Балатон. Ми якось були там цілий тиждень – читайте про Балатон і навколо
Наш розділ: Угорщина
Будапешт
Дороги в місті нерівні, про міст взагалі мовчу. Навіть у Дніпрі місцями краще. Ні, ну ям там немає, звичайно, але оці бугри…
Втім, Будапешт – дуже красиве місто з чудовою архітектурою, і ми вирішили повернутися сюди ввечері. Потрапивши в затор, довелося порушити правила – GPS вдруге спробував завести нас по зустрічці. Соромно, але буває.
Готель в Будапешті обирали за параметрами: наявність парковки, інтернету, ціна до 40 євро. Вибір упав на Hotel Veritas. Готель для ночівлі обійшовся нам у 30 євро, бо була знижка понад 50% – я бронював у день заїзду.
Зараз переглянули ще раз цей готель, ціна космос, а відгуки зовсім не дуже, тому не рекомендував би його.
Але можу рекомендувати деякі готелі, де ми вже зупинялись в Будапешті. Там реально гарно:
😍 Ria's Apartment - це щось неймовірне. Гарна локація, центр! Наявність паркінгу. Можете, якщо є така потреба, приготувати собі сніданок, вечерю. Привітна власниця. Неймовірно затишно! Апартаменти популярні, тому бронюйте Ria's Apartment заздалегідь.
😎 І ще один з "космічних" дизайн готелів в Будапешті, який ви ніколи не забудете - PEST-BUDA Design Hotel. Готель відкритий у 1696 році, з дизайн ремонтом 2016 році
Кинувши речі в номері, ми вирушили гуляти Будапештом. Для нас все ще залишалося загадкою, як дістатися до центру, побачити міст, погуляти набережною. Хлопець на нормальному англійському в готелі пояснив, як дійти до метро й банкомата. Зняли 8000 форинтів (~30 євро), пішли гуляти. Метро знайшли без проблем.
Проблеми почались далі – ніхто довго не міг пояснити, куди їхати. Попередньо ми не вивчали інформацію про Будапешт.
У метро в Будапешті немає автоматичних турнікетів, але є система контролю. Купуєш квиток за 320 форинтів, компостуєш і йдеш до вагонів, показуючи квиток контролеру. Усе б нічого, але все написано по-угорськи. На схемі ми самостійно не змогли розібратись. Треба було вибрати гілку метро, а потім зупинку для виходу.
Підійшов до контролера – чоловік років 60:
– “Can You help me?”
Його очі округлилися, стало зрозуміло – він не розуміє.
– “Центр? The centre? River, Bridge? Як? Блін, пацани!”
В очах – нуль розуміння. Підійшов другий, молодший, я задав те саме – результат схожий. Він просто дивився крізь мене, мовчки. Жестами почав показувати, що мені потрібно, але виглядав я напевно досить дивно – відійшов назад до своїх.
Касирка теж не допомогла. Почали питати у всіх:
– “Do You speak English?”
Одні шарахалися, інші усміхались і проходили повз. Нарешті парочка років 20 сказала, що трохи говорять англійською. О, чудо! Нам пояснили, куди їхати, де виходити, як дійти до мосту.
Вечірня прогулянка Будапештом була дуже приємна.
Погуляли набережною, в центрі – вирішили повечеряти. Знайшли ресторан із нормальними цінами (написані на вулиці – як скрізь у Європі). Зайшли, і я подумав, що ціни, мабуть, були не в форинтах. Все дуже шикарно й дорого.
Офіціант поважно крутився біля клієнтів. Нам принесли меню угорською :)). Але потім він зрозумів, приніс меню англійською 🙂
Два супи, велика тарілка дуже смачного рису з куркою, фаршированою сиром, і келих пива – все це обійшлось у ~14 євро. Дуже смачно!
Коли принесли рахунок, ми оплатили, офіціант при нас перевірив усе і легким кивком показав, що все правильно. Вперше таке бачу, щоб рахували гроші перед гостями – може, ми не викликали довіри :)). Ми наїлися – і пішли гуляти далі.
Нічний Будапешт – неймовірно гарний! До півночі, поки працювало метро, ми повернулись у готель.
Рекомендуємо почитати наші корисні статті про Будапешт:
Це був дуже насичений день. Дорога з Альп в Відень, прогулянка столицею, далі ще дорога угорськими автобанами, і прогулка Будапештом.
День 9
Шопінг і дорога в Україну
Поснідали, розрахувались за готель, ввели в GPS автобан М1 – десь перед в’їздом у Будапешт бачили аутлет M1. Довелося повертатись. Виїхавши з міста, пильно стежили за вказівниками і з якоїсь причини проскочили Premier Outlets Center. Це і був той самий M1 аутлет.
Але щось пішло не так і ми проскочили поворот, а потім ще один, і ще заблукали, був якийсь глюк навігатора…
З’їзди з автобана рідкісні – намотали +80 км, щоб заїхати туди й повернутись.
Одежа світових брендів зі знижками 30-70% – це правда. Перевірено: ті самі туфлі GEOX, що купували минулого року в Україні – зараз тут у 2 рази дешевші. І так на все.
Але ми були не готові до такого шопінгу – хотілось чогось простішого і дешевшого. Побігали по магазинах, нічого не купили, випили кави й поїхали назад у Будапешт.
У центрі гуляли вже у світлу пору. Наші друзі бачили якийсь дисконт-центр – хотіли знайти його. Паркуватись було складно – двічі довелось перетнути подвійне суцільне, як місцеві. Їздять – жахливо.
Паркомата поблизу не було, контролерів – теж, тож пішли «зайцями» в магазини.
Пройшовши кілька кварталів, дисконт-центр так і не знайшли. Трохи засмутились – плани на шопінг зійшли нанівець. Просто гуляли. І тут я помітив вивіску OUTLET Moda Italiana. Мимохідь глянув у вітрину – пішов далі. Через 10 секунд мозок обробив інформацію: 390 форинтів = ~15 грн за футболку. Це недорого! Пощупали речі – ціни в євро перекреслені, знижки по 5-10 разів! І якість відмінна.
Перепитав у продавчині – точно форинти? Вона підтвердила, і далі нас було не зупинити :).
У магазині пробули півтори години. Це саме те, що шукали. Купили повний кульок: штани, футболки, майки, спідниці… На 270 грн! В Україні це б коштувало у 10–15 разів дорожче. Настрій піднявся – гуляли далі.
Штраф за парковку в Будапешті
Нагулявшись, згадали – сьогодні ще треба перейти кордон. Пішли до машини. І, звісно, під склом рожевий пакетик, у ньому – конверт, у ньому – штраф 16500 HUF (~650 грн). Ледве втиснувши покупки в багажник – стартонули з місця. Через 200 метрів – паркомат і двоє контролерів.
До кордону – ще 300 км, а їсти хочеться. Вирішили заїхати в торговий центр, де є TESCO на виїзді з міста. Великий ТРЦ – як наш «Караван», тільки більший. Підземний паркінг, все круто.
Зайшли ще в кілька магазинів одягу – ціни вдвічі-тричі нижчі, ніж у нас, вибір одягу набагато кращий. Дитячий одяг – якісний, а ціни просто неадекватно низькі. Ще декілька покупок і пішли.
Завершили в TESCO – купили трохи їжі й пішли на паркінг.
Як я загубив ключі від авто
ШОК…
Йдемо, щось обговорюємо, радіємо, знаходимо машину – а ключа нема! Починаю нервово ритися в сумці – його там нема.
Витрушую кишені – нічого. Попутники мовчки дивляться на мене очима «ну знайдииии».
Почали згадувати, де я міг його загубити – можливо, в магазині, коли міряв штани. Шок… Але варіантів нема – йду шукати. Прийшлов в магазин, в кабінку, до продавчині. Підключили колег, ключа нема :(. Я навіть не знаю як вам передати те шо я відчував.
Пішов в TESCO, але навіть не вірив що вони десь можуть бути там. І їх там не було.
Всі йшли мовчки, що робити далі не було поки плану. Але я вже зв’язався з офіціалами з Дніпра, які сказали мені, що дубликат ключа буде десь за тиждень. Гарна перспектива…
Потім я ще раз перевіряю сумочку, вигрібаю геть все. На другій спробі заглядаю в відділення, де лежали страховки, копії документів і трохи готівки на крайній випадок. І – ТА-ДААА! Там ключ! Не розумію, як він туди потрапив. Друзі мене чуть не прибили 🙂
«Боже, дякую тобі!!!» – я сповз під машину. Не пам’ятаю, коли востаннє так нервував.
Поїли просто на паркінгу, оговтались від шоку – й рушили додому.
Перед кордоном долили 5 літрів бензину – бак був майже пустий. Вийшов гарний італійсько-угорський хлопець із накрученим волоссям і… спробував залити мені дизель! Я навіть крикнув на нього. Напевно тому він забрав у мене кришку паливного бака. Відсутність якої я помітив уже в Україні.
Кордон Угорщина – Україна пройшли за півтори години.
Україна зустрічала «платною дорогою» перед Мукачево :), поліція спіймала на радар, не побачив, що це вже населений пункт.
Ночувати планували за Львовом. Але з кожним кілометром їхати було все важче – не доїжджаючи до Стрия, у селі Верхнє Синьовидне, знайшли через booking місце ночівлі.
Це – страшний жах. Більше нічого казати не хочу… Переночували – і Слава Богу.
День 10
Дорога додому
21 вересня наша відпустка завершилася. До Дніпра подолали 1100 км із заїздом у Київ – без проблем.
Якщо ви їдете, наприклад з Ужгорода, Львова в Дніпро чи навпаки, і хотіли б зробити перерву на ніч, то рекомендую гарні апартаменти з парковкою у Вінниці - Family House
Проїхали 5 країн, 5000 км, витратили 416 літрів бензину, з середньою швидкістю за всю відпоустку – 79 км/год
Отримали масу емоцій і вражень. Все галопом – не побачили всіх пам’яток, не заїхали у всі відомі місця, які нам радили. Але побачили інші.
Жодної секунди не шкодуємо, що поїхали на авто. Тільки так можна мати повну свободу пересування.
Відпустка вдалась!
Якщо ви плануєте автоподорож, то обовязково прочитайте наші корисні поради
Де купити віньєтку в Європі
- Австрія – https://www.asfinag.at/en/toll/vignette
- Чехія – https://edalnice.cz/en/index.html
- Угорщина – https://nemzetiutdij.hu/ua
Придбайте страховки на авто та здоров’я
- Обовязково зробіть страховку на автомобіль – зелену карту та оформіть медичне страхування Оформлюйте страховку на Hotline.Finance зі знижкою
- (Використайте наш промокод з 10% знижкою – BUNGALO10)
Готелі та апартаменти
Швидкі посилання на готелі: Краков, Дрезден, Прага, Зальцбург, Відень, Будапешт, Австрійські Альпи
Готелі, які ми рекомендуємо :
- Готелі біля кордону в Україні – Arta City Hotel або Приозерний заїзд
- Готель на об’їздній Кракова – Artur
- Готель в Празі – Cloister Inn Hotel
- Готелі в Чеськом Крумлові – Hotel U Malého Vitka або Garni hotel Castle Bridge
- Апартаменти в Бад-Хофгаштайн – Appartementhaus Gastein ❤️
- Апартаменти та готель в Будапешті – Ria’s Apartment або PEST-BUDA Design Hotel
Якщо вам потрібна допомога з плануванням маршруту чи бронюванням готелей для ваших подорожей, напишіть нам на пошту [email protected] або в телеграм і ми допоможемо вам.
Гарних подорожей і яскравих вражень!
Читати ще наші фотозвіти:
